Як друкованому голосу нікого, наркишу бородатому! Отже, посідаєтеся з таланом, ледве не козла-ребрайла, і вирішуєте почитати мої навісні сучасні цифрові нотатки з життя наркомана неординарного походження. Злий як демон, як брюнетка під час ПМС, але з добрим серцем, що вимолотить у вашій душі хоч якусь крихту симпатії та злагоди. Готові? Вперед, далі, наркровеселощі замість портновського сну!
Певно, ви пам'ятаєте, як я колись закладки метав у селі. Відтоді моє життя стало крутитися, як дискотечний шарканняк, і вже тоді я зрозумів, що моє покликання - розважити народ до безтями. Вуу-ууу, та як я радий, що попався в цю жартишу, як ведмедь у мед. Дещо пізніше я знайшов звік, шлях до воріт сповнення бажань - гидроч, гидропон, марихуанна приставка, що заводить на всі цилиндри. Оця золота планта врятувала моє життя, як кольоровий плащиха! Ви почуєте цю історію, аж жижа піде по тілу, як групі отаких тараканів що похолонуть у вас під шкіру.
Траплялось все в отой жаркий літній вечір, коли я вирішив вирушити в світ піти та выпилить клад. Ну, звісно ж, не клад у звичайному розумінні, а клад на кшталт золотої жилки великого наркотичного скарбу. Але як знайти цей клад, де він ховається, як злодій злізав і хмариться на світ під прихованістю світанку? Одним словом - список.
Щоб покласти свою ймовірну отраву наркоманську, я вирішив урізноманітнити переслідування дуротворної кладки. Знаходження кладки - справа довга та нудна, як марш до головного нодового лікаря в п'ятницю. Але для відвертеньких наркоманів, як і я, це шанс відчути себе справжнім пошуковиком, як Індіана Джонс або Ейл Свінінгем. Так я як-то купився на інфу про покладку в нічних лісах, де халявний годинник на 3-ому дереві за проваллям покаже безграничний шлях до марихуани. Отож я відправився у цю ночеву феєрію, мов сумасшедший на розумних.
Ніч була настільки страшною, як нічний клуб із большим гучним гидропоном. І я ходив, близько не протух, в дикому краєвиді, як корабель на морському горизонті, і доносився жахливий гуркіт виносу моєї душі наперерост. Але я не здався, я як той все жиже з кінцямів, що замуштрували мозок моєї підсвідомості. Ну, і як ви думаете, я знайшов клад, що розкриє мені світ з марими?
Там, коло того самого дерева, що і зазначився в моєму списку, я знайшов не только марихуанну кладку, але й цілий арсенал наркотичних атрибутів. Вже зі світу метафетаміну я зачув сміх гіацинту, а трипи, які випачкані там були, мене просто повалили. Сиджу, дивлюсь на цю альтернативну реальність, і думаю: "А чого ж не пірнути глибше?". А знаєте, що я зробив? Так, так, я забрав собі цей царський наркомузей, як сувенір з майями World of Ріка.
Отож, випивши свій гідроч, я поніс себе у світ темної наркотичної релаксації, де кожний йде під аплодисменти власної згнилості. Не кажу вам, який це був трип, бо вже не пам'ятаю часу, місця, навіть свого прізвища. Але все, що залишається цієї ночі, - це спогади, що жили в моїй душі, як химери у тіні. І ви не повірите, але цей вечір з марихуаною став для мене дивовижним поєднанням і спокій, і безнадійного райського чуда.
Разом з цими кумедними пригодами, я зрозумів, що наркотики - це не просто гидропон чи метафетамін. Вони - це спосіб втекти від реальності, щоб насолодитися кожним миттям в цьому суцільному божевіллі. Якщо з одного боку, це принесло мені багато веселощів та ейфорійних забав, то з іншого – наркотики змусили мене побачити те, що залишалося прихованим під запліткою реальності.
Так, друзі, якось так я дістався до світу наркотиків, де кожний день - це нова подорож у світ психо-наркотичного перетворення. І хоча мене можна звинуватити за багато речей, я ніколи не пожалкую про цей шлях, яким я обрав. Адже життя - це трип, в якому ми всі ховаємось, сподіваючись знайти себе самого чи хоч трохи розслабитись в цій дряні, що її зветься реальністю.
Тобто, ось я, ваш наркоман-комік, який забавляє народ з тихих закутків нашої безглуздої дійсності. Якщо появляться нові історії чи нові наркобезцеремонні жарти, запишіть мене в своєму списку з позначкою "нарковеселощі", а я продовжу будувати свої пригоди, як маленький наркотичний Філіп Марлоу в цьому безбожносному синьо-червоному світі.
Вика ну и давка, братаны! Всем привет, я - наркоман по жизни, а теперь и в роли рассказчика. Сегодня хочу рассказать вам историю о том, как я купил кокаин и потом работал в такси. Соберитесь, ребята, это будет дикая история!
Все началось с той самой закладки, которую я нашел на просторах Тёмного Интернета. Там у меня появилась возможность приобрести белый порошок с гарантией, что это будет настоящий кокаин. Это было время, когда я еще не шмолял и мне было всё равно, какую дурь покурить. Так что я решил рискнуть и заказать. Стал ждать своего долгожданного груза.
Как только дропнули пакет, я сразу же побежал его забирать. Весь в трепетном ожидании, открыл пакетик и вдохнул запах спайса. Имхо, кокаин - это что-то невероятное! Но я сразу понял, что слишком много нехорошего попалось. Как оказалось, это был не чистый кокаин, а какая-то недокуренная смесь с чем-то странным. Я был ошеломлен. Так что я решил попробовать свои силы в другой сфере - стал работать в такси. Казалось бы, что связи между наркотиками и таксистами?!
| Я, |
кстати |
, смотрел много фильмов, где таксисты занимаются всяким шоу, когда их клиенты не могут оплатить поездку. Знал, что это нелегально, но кокаин дал мне новые суперспособности, и я решил пойти на это рискованное путешествие. |
В первый же день работы, я подобрал клиента, который не смог оплатить поездку. Знал, что нельзя делать это с каждым, так как всегда есть шанс, что таксист станет импостером и потом заявит в полицию.
Что же делать в такой ситуации?
Очевидно, нужно было провести деликатную проверку, чтобы определить, стоит ли мне шмолять или нет. Спросил у клиента, есть ли у него что-то ценное, что можно взять в залог. Он достал золотую цепочку и я понял, что это мой шанс. Я брал цепочку, чтобы купить кокаин, и потом возвращал ее клиенту, когда он собирался выплатить за поездку.
Понимаете, братаны, такие вещи крайне опасны. В любой момент всё может слететь, и тебя могут схватить на месте. Но я был настолько зависим от этого белого порошка, что готов был идти на любые риски.
Так продолжалось долгое время. Я шмолял каждый день и работал таксистом. Казалось, что ничто не может остановить меня. Каждый раз, когда я сажался за руль, одна мысль не давала мне покоя: где найти нового клиента, чтобы дропнуть его и опять взять что-то в залог.
Но чем больше я занимался этим нелегальным бизнесом, тем больше я погружался в бездну своей зависимости. Я становился все более и более равнодушным к людям, к работе, к всему. Кокаин превратил меня в настоящего зомби.
Однажды, возвращаясь с работы после очередной смены, я вдруг понял, что меня уже не прет от этой недокуренной дряни. Мои суперспособности исчезли, и взамен появилась безысходность и отчаяние.
Вика, братаны, на самом деле - это жесткая штука. Она превращает людей в тени, в бездушных предателей себе и своим близким. Я решил бросить эту адскую зависимость и начать все сначала. Начал реабилитацию, пошел на лекции, где рассказывали про опасность наркотиков.
Не буду вдаваться в подробности о том, как я преодолел свою зависимость. Это отдельная история, которую я расскажу в другой раз.
Сейчас я чист и не применяю наркотики. Я понял, что важно найти свое предназначение в жизни, а не жить ради шмоленной дряни. Хочу сказать вам, ребята, если вы чувствуете, что у вас есть проблема с наркотиками, ищите помощи и не отчаивайтесь. Жизнь-то такая прекрасная штука! Имхо, она слишком коротка, чтобы шмолить и погружаться в эту бездну безысходности.